Сьогодні ми говорили про всесвітню спадщину — тендітну й крихку, мов теплий подих часу. Її легко зранити: пожежами, руйнацією, байдужістю чи бездумною забудовою.

Але є і ті, хто може простягнути їй руку допомоги — наші ліцеїсти. Вони сміливо приміряли роль рятівників культурних скарбів і зрозуміли: достатньо бажання, уваги й віри, аби зберегти бодай один об’єкт.

І знаєте що? Вони справді зможуть це зробити. Бо спадщина живе доти, доки ми маємо відвагу її берегти.